Хто мільйони гребе – теж не вічний в житті
133
Хто мільйони
гребе – теж не вічний в житті.
Він помре, як і
той, що копався в смітті.
Тільки хто не
грішив – той святий перед Богом,
Той долатиме
інші у Бога путі.
134
Я недавно читав першу букву
свою,
А сьогодні стою у життя на
краю.
Що зробив і які я сліди
залишаю?
Чи у пеклі чекають мене, чи в раю?
135
Я недавно робив перші кроки
в життя,
І хотілось прожити його
допуття.
Але доля таке на віку накрутила,
Що залишились в мене одні
каяття.
136
Там товариш зі мною не вип’є вина,
Гіркоти тих напоїв уже не
спізна.
Там вже інші напої і інші
надії,
Інша мудрості й честі в
Богів глибина.
137
Вниз котитися легше, ніж вгору
іти,
Важко шлях подолать до
святої мети.
Бог до істини нам відкриває
дороги,
А ми губимо їх у смітті
суєти.
138
Я мудрістю вимірюю вагу
своїх років,
І сам на себе я молитися не
буду,
Пізнати б щедрість всіх
материків
І принести добро земному
люду.
139
Де розуму нема, там
дурнів буде тьма.
Там мудрим маячня і суєта, й тюрма.
Там дурник мудрого за
повідок трима,
І виходу з біди в державі тій нама.
140
Розтрощені шляхи ходулями сторіч,
Але хіба про них
ітиме наша річ.
Про інше зовсім ми
ведемо суперечки,
Що підлість у житті
не варта добрих свіч.
Немає коментарів:
Дописати коментар